екватор

-а, ч., геогр.

Уявна лінія, що проходить навколо земної кулі на рівній віддалі від обох полюсів і ділить її на Північну та Південну півкулі.

••

Еква́тор кришта́лика анат. — лінія, що відділяє передню поверхню кришталика від задньої.

Еква́тор о́ка — найбільша окружність очного яблука у фронтальній площині.

Магні́тний еква́тор фіз. — уявна замкнена лінія на земній поверхні, що сполучає точки, в яких вертикальна складова напруженості магнітного поля Землі та магнітне нахилення дорівнюють нулю.

Небе́сний еква́тор астр. — велике коло небесної сфери, що являє переріз сфери площиною, перпендикулярною до осі світу.